Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік.

Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним.

А я тебе давно уже забув Чому ж тепер ти знову прилітаєш В літаках пребілих снів На засмучені аеродроми моїх очей

Мій котик сіренький - це я твоя мишка. Тихенько залізу до тебе у ліжко. Вкушу-поцілую, а ще притулюся, Бо в темряві спати сама я боюся.

Дякую тобі за те, що ти зі мною. За посмішку і погляд даровані тобою. Чекаю тебе у цю ніч в своїх снах, Щоб відчути тепло в твоїх ніжних руках.

Я Кохаю тебе! Мені добре, коли в мене є твоя підтримка, Твої добрі, лагідні обійми.. Мені з Тобою весело і сумно.... Ти як жива вода, як лікувальний бальзам....

З Твоїх стихій немає вороття, моря шумлять і холодно на світі, таких як Ти шукають все життя Хоча б заради однієї миті!

Усе пройде... нажаль не все забудеться невже так важко, щоб ті шрами зажили, щоб з ранком із пітьмою вмерла тьма в душі, що крає серце так й займає думи мої.

У всіх є діти, у метеликів є діти, у рибок, у пташок, навіть у собачок. Тільки у олівчика немає дітей, тому що у нього на кінці резиночка!