За древніми переказами, Висячі Сади Семіраміди знаходилися на східному березі річки Євфрат, приблизно за 50 км від південного Багдада (Ірак).

Історія створення цього Чуда світу сягає давніх часів. Тоді вавилонський цар Навуходоносор II (605 - 562 р. до н. е.) для боротьби проти головного ворога - Ассирії, війська якої двічі руйнували столицю держави Вавилон, уклав військовий союз з Кнаксаром, царем Мідії. Перемігши, вони розділили територію Ассирії між собою. Військовий союз був зміцнений одруженням Навуходоносора II на дочці мідійського царя Семіраміді.

Запорошений і шумний Вавилон, розташований на голій піщаній рівнині, не радував царицю, яка зросла в гористій і зеленій Мідії. Щоб утішити її, Навуходоносор наказав звести "висячі сади".

Зараз найбільш точні відомості про Сади виходять від грецьких істориків, наприклад, від Вероссуса й
Діодоруса, але опис Садів досить мізерний. Ось як описані сади в їхніх свідченнях: "Сад - чотирикутний,
і кожна сторона його - чотири плетри завдовжки. Він складається з дугоподібних сховищ, які розташовуються
у шаховому порядку на зразок кубічним підставам.

Сходження до самої верхньої тераси можливе по сходам..."
Манускрипти ж часу Навуходоносора не мають жодних посилань на Висячі Сади, хоча в них дослідники виявили
описи палацу міста Вавилона. Навіть історики, які дають докладні описи Висячих Садів, ніколи не бачили їх.
Сучасні історики доводять, що коли солдати Олександра Македонського досягли родючої землі Месопотамії і
побачили Вавилон, вони були уражені. Після повернення на батьківщину, вони повідомили про дивні сади і
дерева в Месопотамії, про палац Навуходоносора, про Вавилонську вежу і зіккурати. Ці оповіді й розпалили
уяву поетів і древніх істориків, які змішали всі ці розповіді в одне ціле, щоб зробити одне з семи
Чудес Світу.

В архітектурному плані Висячі Сади являли собою піраміду, що складалася з чотирьох ярусів - платформ,
їх підтримували колони висотою до 25 м. Нижній ярус мав форму неправильного чотирикутника, найбільша
сторона якого становила 42 м, найменша - 34 м. Щоб запобігти просочуванню поливної води, поверхню кожної
платформи спочатку покривали шаром тростини, змішаної з асфальтом, потім двома шарами цегли, скріпленої
гіпсовим розчином, поверх усього укладалися свинцеві плити. На них товстим шаром лежала родюча земля,
куди було висаджене насіння різних трав, квітів, чагарників, дерев. Піраміда нагадувала вічно квітучий
зелений пагорб.

У порожнині однієї з колон вміщувалися труби, по них день і ніч насосами подавалася вода з Євфрату на
верхній ярус садів, звідки, стікаючи струмочками і невеликими водоспадами, зрошувала рослини нижніх ярусів.
Чудом здавалося дзюрчання води, тінь і прохолода серед дерев, вивезених з далекої Мідії.

331 р. до н. е. війська Олександра Македонського захопили Вавилон. Прославлений полководець зробив місто
столицею своєї величезної імперії. Саме тут, в тіні Висячих Садів він помер у 339 р. до н. е. Після смерті
Олександра Вавилон поступово прийшов у занепад. Сади опинилися в запущеному стані. Могутні повені зруйнували
цегельний підмурок колон, платформи обрушилися на землю. Так загинуло одне з Чудес Світу.

Двадцяте століття відкрило деякі таємниці, довкола яких ходили легенди про Висячі Сади. Археологи все ще
намагаються зібрати достатньо підтверджень, щоб зробити кінцеві висновки про місцеположення Садів, їх систему
зрошування, і про істині причини їх появи.

Нині єдиний слід колись грандіозного пам'ятника інженерної думки - відкрита завдяки розкопкам Роберта Кольдевея
у 1898 мережа пересічних траншей поблизу іракського міста Хілле (за 90 км від Багдада), в зрізах яких і зараз
видно сліди напівзруйнованої кладки ...