*** Між нами відстані стіна Обставин різних мур високий Та зустріч – мить лише одна Забрала, майже, звичний спокій. Тебе побачила в юрбі, А ти мене і не помітив… Летів поквапливо собі: Мабуть, тобі так добре жити! Мабуть, у тебе є усе Що в 20 літ потрібно мати … Мене ж не та ріка несе І їй не легко опиратись. Якби не мури, не ріка Я б зупинила і сказала Що: «я тебе, мабуть, віка З такою мукою чекала!!!» Та все менеться, все пройде Я далі житиму як жила. Та трохи прикро, що ніде Тебе без мурів не зустріла.
***
Коли зустрінемось з тобою- Цього не знаю взагалі! І що з моєю головою?! Мабуть я втратив вже її!
Я просто хочу спілкування! З тобою, дівчино моя, Хоч дві секунди не до рання! Мабуть вже став поетом я.
Ця клята відстань, що між нами Велика дуже i така, Що треба їхать поїздами, Щоб бачити тебе! Пока.
